Сайт задуманий, як розповідь про минуле, сьогодення і майбутнє наших сіл ... Приходьте, радьте, сперечайтеся, робіть зауваження. Всім, хто виявили інтерес і участь, раді! Успіху Вам!

Історія села Рогізно
Профiль

    Меню сайту

    Фінансова звітніст

      Фінансова звітність

      фінансова звітність


      Категорії розділу

        Погода
        Яворів 

        Календар
        «  Листопад 2018  »
        ПнВтСрЧтПтСбНд
           1234
        567891011
        12131415161718
        19202122232425
        2627282930

        Міні-чат

        Статистика

        • Сегодня были

        Онлайн всього: 1
        Гостей: 1
        Користувачів: 0
        Комментарии: 3
        Форум: 191/217
        Фото: 79
        Новости: 101
        Гостевая книга: 7

        Наш Банер

        Наші Друзі!!!
        PSR Все Для Веб Мастера На Yload.Ru

        Адміністрація

        Администратор сайта: 666Andrey666
        Email | Профиль
        icq: 648652467
        skype : yejjuk

        Вітаю Вас, Гость · RSS 19.11.2018, 19:09

                                                                                                         

        Коротка історія села

        Вік села – поза 500 років. Перша письмова згадка про село є в документах  за 1462  рік . Рогізно і Рудків були тоді  окремими селами. Назва села походить може від слова рогіз:

        Заслуговує особливої уваги  невеличке джерело.  За розповідями односельчан – старожилів, це джерельце  напувало своєю водою в літню спеку і в зимову холоднечу, всіх тих, хто  відчував спрагу та потребу води. Струмок впадає в озеро. Західна сторона озера поросла очеретом, на берегах росте череда три роздільна, хвощ болотний, калюжниця болотна, лепеха, рогіз вузьколистий, мати – й мачуха, жовтець, плавушник болотний, грицики. Тут водяться карп, карась, качки, жаби, ондатри.

             Весною чайки літають – швидко маневрують, ширяють з мелодійними трелями.  Політ їх під час шокових ігрищ нагадує політ великого удернадського метелика.

             Живляться чайки переважно  комахами, серед яких багато шкідників сільського господарства. Їжу збирають на берегах озера, полях, які прилягають до нього.

             Озеро має  рекреаційне значення.  В теплі літні дні воно стає притулком для малечі села, яка купається, ловить рибу, відпочиває.

             Особливістю озера є те, що, яка б суха погода не була, воно не пересихає і не забруднюється, тому, що очищається за рахунок стічної труби, через яку вода витікає до річки Віжомля.

             Озеро має велике господарське значення. Площа озера 1050м, глибина – 1,5 м .

            Учні школи щороку весною, та восени очищають від мулу, заростей джерело і ставок, який існує завдяки воді, що притікає з джерела. Проводять  велику профілактичну роботу з місцевим населенням по дотриманню чистоти.

            Як результат  роз’яснюючої роботи жителі вже не кидають сміття, біля джерела  завжди є посуда зачерпнути чистої  холодної води , обкошують засохлу траву, слідкують, щоб не провалювались береги, не випасають біля нього худоби.

            На території таких об’єктів є ряд видів рослин, що занесені до Червоної книги  

        Ця  трава росте на болоті  яке розділило села та по берегах озер і ставках  де і тепер росте.

        Поселення людей на території  села і  околиць були ще тисячі  років тому. Про це свідчать сліди стоянок давніх людей кам’яні знаряддя  кераміка і ін.

        Село сотні років було власністю то князів то графів польських.

        За селом 200 років тому стояв замок тепер від нього нема й сліду.

        Терпіло село і від татар  та турків, про що свідчить мурований стовп, та українізовані татарські прізвища в селі. 

        Збереглися відомості про часи панщини: прізвища господарів, норми панщини і сплат для двору, дані про рівень добробуту селян 200 років тому.

        Панщина скасована на весні 1848 р про це нагадує капличку  в центрі села.

        Збереглася карта земельних володінь в селі після звільнення.

        В середині  19 століття в селі була школа, де грамоти вчив сільський дяк .

        В 1875 році відкрито однокласну школу, яка в 1896 року стала двокласною, з 2 вчителями.

        „Просвіта” в селі створена в 1906 року. Керівником її довгі роки був священик О.Телеп.

        Силами громади села збудовано будинок, де містилася читання, а також школа, молочарня.

        В час боротьби за українську державу в 1918-1919 року жителі села билися в Українській  Галицькій Армії, як Гордій Кость (кулеметник), хорунжий Телеп Ярослав.

        Школа після першої світової війни виросла в семикласну. Вчилися діти на рідній мові від 1908 року. Вчителі були і українські, і польські.

        В вересні 1939 року в село прийшли радянські війська о.Телепа вбили.

        В час німецької окупації на роботу в Німеччину забрали сотні жителів села. Після вигнання німців в радянську армію взяли коло ста хлопців. Половина загинула, деякі вернулись інвалідами. За відмову від служби в армії декого було вбито.

        В Українській Повстанській Армії воювали брати Щепанскі, Демкович П. І ін. Вони карали ворогів, зрадників і гинули в боях, облавах…

        В Сибір  після війни вивезли поза сто жителів села: родичів повстанців, ворогів влади радянської, простот заможних селян. Десятки вивезених не вернулися…

        В 1950 році на околиці села збудовано цегельний завод. А за селом в сімдесятих роках споруджено водосховище  - „дамбу”, де відстоюється вода з сіркою.

        Нове приміщення школи зведене в 1955 році, добудову – в 1982 році. Перший випуск був в 1953 році.

        Новобудови села: дитячий садок, школа, будинки спеціалістів, торговий комплекс, недобудований будинок культури.

        З відродженням Української держави в 1990 році відновлено стрілецьку могилу.

        Будівництво нової церкви закінчено в 1996 році.

        А в 1999 році поновлено капличку, присвячену скасуванню панщини. 

        2004-2005 роках газифіковано село.

         

        З минулого нашого села

        (Із записів Чекана Миколи Дмитровича)

         

        „Ще будучи в молодому віці, я не раз наслухався від різних людей про минуле нашого села. А були то такі оповідачі, як Гаранджа Петро, Ботурин Петро, Ілясевич Михайло і др.

        „Сучасна долина „Лучка”, „Болото” – то було суцільне озеро, на яким росла рогожа. Звідти пішла назва „Рогізно”.

        Всі ті сучасні сінокоси – то були непроходимі болота і трясовина. То болото простягалося від Мужилович аж до Краківця. Проїзд до Яворова був через Віжомлю”.

        „На роздоріжжі, по дорозі до Оселі стоїть мурований стовп, під яким був насипаний курган, - тепер він розмулений. Десь триста років тому турки взяли Галичину. Потім вони відсовувалися, їх притиснули тут саме, під Рогізном. Був великий бій, перейти болото турки не могли. Вбитих похоронили на тім горбі і на знак перемоги поставили мурований стовп. Хто похований в тому кургані трудно сказати: чи лиш турки, чи всі разом, бо другої могили нема.”

        „В церковнім архіві знайшов я книгу протоколів за 1770 рік, писану польською мовою. Записував священик Вахулович. Там був список братства тверезості. В тім списку зазначалися прізвища: Кархут, Кондор, Ревич, Сеймівський і др.”.

        „Двісті років тому проводили меліорацію боліт, почавши від Краківця, так по всіх селах. Викопаний канал, що осушував болота, дістав назву Щан. Тоді ж через село до Щану прокопано рови. На Рудкові просушене озеро назвали „Болото”, на Куті, сучасна Лучка, зробили став. І тепер частина села називається „Застав”, людей, які жили за ставом прозвали Заставні, їх потомки – „Заставні”.

        „Як вже було проведено меліорацію, по каналу Щан було висипано греблю в урочищі „Димидів”, по якій йшла дорога до Яворова”.

        „По дорозі з центра села до Оселі по обидва боки дороги за селом є високі береги. І так на віддалі до одного кілометра. Де поділася та земля, що з рівного поля утворилася балка, по якій зараз іде дорога?

         Ту землю протягом кількох століть вода змулила, і утворилася з тої землі гребля через озеро, а по ній зроблено переїзд з Рудкова на Кут, а потім забудовано.”

        „Фільварок панський знаходився на Кут між ставами, де тепер тракторна бригада”.

        „За моєї пам’яті , в 30-х роках, в селі коло 30 господарств не мали землі, коло 300 – мали від 1 до 3 моргів, коло 50 мали від 3 до 10 моргів, 20 господарств мали  по 10-20 моргів, 4 були ще заможніші. Всі жителі громади мали 1345 га землі. А графині Чосновській належало всього угідь – орної землі , лісу, лук – 4090 га. Церковних земель в той час було 145 моргів: орної землі – 65, лук - 20, лісу – 60 моргів”.

        „Сучасне село Шутова заселено в кінці 19 століття. Старші люди називали то місце „Корчованка”. Після скасування панщини пан наказав розкорчувати ліс, що належав до Поруденської та Бунівської громад. Провели парцеляцію, землі закупили поляки. Ліс займав також територію рогізнянських поміщиків в урочищі „Підниви” і „Раковина”.

        З історії села Рогізно                                      1462 рік

         

        Проведено розподіл сіл між братами Іваном Чурилом та Іваном  Молодшим і Андрієм.  Старшому братові Іванові Чурилові припали села Рогізно, Рудків, Тулиголови зі ставами та млинами.

        ( Львівський ЦДІА, XІІІ, 376)

                                                              

                З історії  с.Рогізне                                              1589р.

         

        За люстрацією Мартину   Чурилові   належало в Рогізно  24 лани  землі  з кметами, корчама   з  0,5 лану, піп, млин  на  колесо,   22  загородники   з землями,  2 комірники   вбогі  2  ремісники                                               

         (та в Селиськах:  і  9  загородників  з  землями,  корчма   з  0,25  лану,

        млин  на  колесо).               (Львівський  Ц Д І А,  «Zrodia  qxlejowe», XVIII, 1, 14/)

         З  Історії  с.  Рогізно                                                          1515 р.

        За  люстрацією  Андр.  Чурилові  належало в селі Рогізно 16 ланів земель з кметами і піп.

                      (Львівський  Ц Д І А,  «Zrodia  qxlejowe», XVIII, 1, 130)

        З  Історії  с.  Рогізно                                                          1464 р.

        Пені за не заплачення податків підпали села Рогізно, Туголови, Никловичі і ін.

                     (Львівський  Ц Д І А,  «aqx», XVIII, 446)

        З  Історії  с.  Рогізно                                                       1500р.

         Васько дідич с.Рогізно, позивав Ядвігу Баранець ку з с.Баранчмчі, що вона не хотіла відпустити його селянина-втікача з Рогізна. Де він сидів на половині лану.

                      (Львівський  Ц Д І А,  «Аqx», XVIII, 418, 541)

        З  Історії  с.  Рогізно                                                       1500р.

        Ян Чурило за борг 100 гривень заставив Петру Заклиці з Петрашівки свої села Рогізно і Рудків.

                      (Львівський  Ц Д І А,  «Аqx», XVIII, 20)

          Історії  с.  Рогізно                                                       1471р.

        Іван і Андрій Чурили були оштрафовані за невиплачення податків: за с.Рогізно – 14 гривнами, за с.Рудків – 14 гривнами і ін.

               

          (Львівський  Ц Д І А,  «Аqx», XVII, 50)

        З  Історії  с.  Рогізно                                                       1471р.

        Ян Липинський позивав І.Чуроила,що той не хотів признати його прав до хати і дворища в селах Рогізно і Рудків, а навіть пограбував його.

                      (Львівський  Ц Д І А,  «Аqx», XVIII, 572, 578)


                                                                              

           

         

          

         

         

         

         

         

         

         

         

                                                 

        created in 2018 © by !666Andrey666!